Критерії оцінювання.png)
Тест
Конспект уроку.png)
Інструкційні, інструкційно-технологічні картки
Домашнє завдання
"Досконалість - це не тоді, коли нічого додати, а тоді, коли нічого відняти." (Антуан де Сент-Екзюпері)
Усі товари, які надходять у роздрібні торговельні підприємства, повинні
бути прийняті за кількістю та якістю. Це дозволяє забезпечити контроль за
збереженням товарно-матеріальних цінностей в магазинах, запобігти потраплянню в
реалізацію неякісних товарів, сприяє організації контролю за виконанням
постачальниками договірних зобов'язань.
Організація
приймання повинна забезпечувати проходження товарів у максимально стислі
терміни з найменшими витратами і при повному збереженні їх якості. Значною
мірою це залежить від підготовки товарів до відправки постачальником, організації
їх завантаження і якості оформлення документації. Постачальник зобов'язаний
відвантажувати товари, максимально підготовлені до продажу, підсортовані й
упаковані. До обов'язків постачальника входить також укладання товарів у
транспортну тару з таким розрахунком, щоб полегшити торговельному
підприємству-одержувачу товарів розвантаження транспортних засобів.
Приймання товарів за кількістю і якістю повинне проводитися відповідно до
умов укладених договорів купівлі-продажу, договорів поставки товарів, контрактів,
інших видів угод. Разом з тим у договорі може бути обумовлено застосування для
цих операцій норм та вимог, установлених Інструкціями "Про порядок
приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного
споживання за кількістю" і "Про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за
якістю". Саме тому в практиці вітчизняної торгівлі норми цих Інструкцій
досить широко застосовуються як базові у всіх випадках, крім тих, для яких у
стандартах, технічних умовах або інших обов'язкових правилах передбачено інший
порядок приймання товарів.
Приймання
товарів повинне здійснюватись у магазині тими особами, на яких покладається
матеріальна відповідальність за товари і тару, які є в магазині. Ці працівники
зобов'язані знати правила і строки приймання товарів, порядок документального
оформлення результатів приймання у випадках виявлення розбіжностей за кількістю
чи якістю товарів, порядок і строки подання повідомлення про виклик
представника постачальника тощо.
Приймання товарів у магазині
здійснюється послідовно й одночасно з розвантажуванням товарів. Основними
елементами процесу приймання товарів у магазині є:
• ознайомлення з супровідними
документами і перевірка правильності їх оформлення;
• перевірка відповідності найменування
товарів і їх маркування даним супровідних документів;
• перевірка кількості місць, стану тари
й упаковки;
• перевірка маси брутто;
• перевірка відповідності цін, указаних
у супровідних документах, прейскуранту або протоколу узгодження договірної
ціни;
• розкривання тари;
• перевірка маси нетто або кількості
одиниць товару;
• перевірка якості товарів;
• документальне оформлення результатів
приймання.
Існує два основних способи (або
напрямки) проведення цих операцій: 1) "від товару до супровідного
документу"; 2) "від супровідного документу до товару".
Під час проведення приймання за першим
способом ("від товару до супровідного документу") спочатку почергово
визначають наявність і фактичну кількість кожної з конкретних назв товарів, після
чого інформацію про їх фактичну кількість порівнюють з даними накладних
рахунків-фактур тощо; якщо ці дані збігаються, у супровідному документі роблять
спеціальну позначку, якщо ні, то товари даної назви тимчасово відкладають і
проводять приймання наступних позицій товарів. У кінці приймання з'ясовують
остаточний результат (нестача чи надлишок).
При застосуванні другого способу
приймання товарів ("від супровідного документу до товару") процедура
приймання проводиться згідно з послідовністю запису окремих позицій товарів у
супровідному документі.
Спосіб приймання товарів визначається
відповідно до послідовності укладання товарів у кузові транспортного засобу (як
правило, першим приймають товар, який розташований найближче до заднього борту
автомобіля або до дверей кузова типу "фургон").
Приймання товарів за кількістю полягає у
зіставленні маси, кількості місць та одиниць фактично завезених товарів з
даними супровідних документів і маркування. Перевірку кількості товарів ведуть
у одиницях вимірювання, вказаних у супровідних документах. Масу нетто товарів
при цьому потрібно визначати в тому порядку, який установлений стандартами, ТУ
або іншими обов'язковими для сторін документами. Масу тари необхідно визначати
одночасно з масою нетто товару.
У тих випадках, коли товари в магазин
надійшли без супровідних документів, їх фактична кількість повинна бути
визначена і зазначена в акті про фактичну кількість товарів з вказанням у ньому
відсутніх документів; при цьому отримані товари повинні запишатися в магазині
на відповідальному зберіганні до прибуття супровідних документів.
Якщо при кількісному прийманні товарів у
момент надходження неможливо визначити масу нетто товарів, то спочатку
перевіряють масу брутто товару, а після звільнення тари від товару визначають
фактичну масу тари. Масу брутто при отриманні товарів і масу тари після
звільнення вказують у відповідних актах.
Акт про масу тари повинен бути складений
не пізніше ніж через 10 днів після її звільнення.
Акт про масу тари з-під вологої
продукції (оліфа, мастила, фарба та ін.) повинен бути складений негайно після
звільнення тари з-під продукції.
В акті про результати перевірки маси
тари повинна бути вказана маса нетто продукції, визначена відніманням від маси
брутто маси тари.
Приймання товарів за кількістю
проводиться: а) при централізованому завезенні товарів постачальником —
безпосередньо в магазині; б) при вивезенні товару транспортом магазину — на
складі постачальника; в) при іногородній поставці — на станції (пристані)
призначення.
Приймання товарів за кількістю
проводиться, як правило, в такі строки:
а) при надходженні без тари, у відкритій
чи пошкодженій тарі — у момент надходження в магазин, отримання зі складу
постачальника або органів транспорту;
б) при надходженні у справній тарі: за
масою брутто і кількістю місць — у момент отримання від постачальника; за масою
нетто і кількістю одиниць у кожному місці — одночасно з розкриттям тари, але не
пізніше ніж через 10 днів з моменту надходження, а товари з обмеженими
термінами зберігання — не пізніше 24 годин з моменту отримання товарів.
При надходженні товарів у непошкодженій
закритій тарі приймання товарів проводиться у два етапи: на першому етапі
проводять попереднє приймання товарів у місці отримання їх від постачальника
або підприємства транспорту, перевіряючи маркування, перераховуючи кількість
тарних місць, визначаючи масу брутто (при цьому вміст тарних місць за кількістю
одиниць товарів і масою нетто не перевіряється). Остаточне приймання товарів за
кількістю проводять у магазині, перевіряючи кількість одиниць товару в кожному
тарному місці і масу нетто.
Особливим випадком такої процедури є
приймання товарів (борошно, цукор, крупи та ін.), які отримують на складі
постачальника або підприємства транспорту в справній стандартній транспортній
тарі. У цьому разі товари приймають без переважування за кількістю тарних
місць.
При надходженні в магазини незатарених
товарів у контейнері приймання проводиться одночасно з розкриттям контейнера
(вагона). Товари, які доставлені в контейнерах і тарі, приймають за кількістю
місць або масою брутто в момент розкриття контейнера, а остаточне приймання за
кількістю одиниць і масою нетто проводять у раніше зазначені терміни.
Приймання товарів оформлюється
накладенням на супровідний документ штампа з вказівкою дати, номера штампа,
кількості й суми прийнятого товару, а також підписом матеріально відповідальної
особи, яка приймала товар.
У разі невідповідності маси брутто
окремих місць масі, вказаній у супровідних документах або на трафареті,
працівники магазину не повинні розкривати тару та упаковку, а для участі в
остаточному прийманні запросити представника місцевого відправника; якщо ж
товари отримані в оригінальній упаковці або в непорушеній тарі виробника, який
не є відправником даної партії, то потрібно викликати представника місцевого
виробника (представник іногороднього виробника викликається лише у випадках,
прямо передбачених договором сторін).
У разі встановлення розбіжностей за
кількістю товарів у тарному місці приймання призупиняється, вся партія товарів
поміщається у відокремлене приміщення, а про виявлену невідповідність у
кількості товарів складається односторонній акт за підписами осіб, які брали
участь у прийманні товарів. Акт передається адміністрації торговельного
підприємства.
Повідомлення про виклик представника
постачальника (виробника) необхідно направити не пізніше ніж через 24 години
після виявлення нестачі (надлишку) товарів. У повідомленні про виклик
представника вказується: найменування продукції, її кількість, якість, дати і
номери рахунків і транспортних документів, характер нестачі, основні виявлені
недоліки, стан пломб, час, на який призначене приймання. Виклик представника
постачальника здійснюється такими способами: місцевого постачальника — телефонограмою;
іногороднього — телеграмою.
Для участі в остаточному двосторонньому
прийманні представник місцевого постачальника (виробника) зобов'язаний прибути,
як правило, наступного дня, немісцевого (іногороднього) — не пізніше ніж через
3 дні з моменту отримання виклику (не беручи часу на дорогу), якщо інший строк
не встановлений договором; для приймання товарів з обмеженими термінами
зберігання представник постачальника зобов'язаний прибути протягом 4 годин. У
разі неявки представника постачальника, а також у випадках, коли виклик
представника не є обов'язковим, запрошується представник незацікавленої
організації або представник громадськості.
Остаточне приймання товарів за кількістю
має бути проведене в такий строк:
а) товари з обмеженими термінами зберігання
— не пізніше ніж через 24 години;
б) усі інші товари — не пізніше ніж
через 10 днів після їх надходження. Остаточні результати приймання товарів за
кількістю оформляються Актом про встановлення розбіжностей за кількістю під час
приймання товарів, який складається в день закінчення приймання. До акту
повинні бути прикладені копії супровідних документів, документ, який засвідчує
повноваження представника постачальника, тощо. Акт повинен бути підписаний
всіма особами, котрі брали участь у прийманні товарів за кількістю, і
затверджений керівником підприємства-одержувача не пізніше від наступного дня з
моменту його складання.
В акті про встановлення розбіжностей за
кількістю під час приймання товарів вказують такі дані: найменування продукції
(вантажу), адреси відправника і отримувача; дата і номер: акта про нестачу,
телеграми і телефонограми про виклик представника відправника (виготівника),
рахунка-фактури і транспортної накладної, комерційного акта (якщо його склали);
місце і час приймання товарів; дані про осіб, котрі брали участь у прийманні
товарів, їх посвідчення; дату відправлення і прибуття товарів, час видачі
вантажу, розкривання вагона чи контейнера, Його доставки на склад отримувача;
стан тари й упаковки в момент огляду товару, а також маркування тари; умови
зберігання товарів на складі отримувача до приймання, відомості про способи
визначення кількості продукції, якої не вистачає, і підтвердження про
користування справними вагами та іншими вимірювальними приладами, вивіреними в
установленому порядку; ким зважені, опломбовані та відправлені товари,
справність пломб, фактичну масу товарів згідно зданими документів та трафарету;
точну кількість товарів, яких не вистачає, і їх ціну; детальний висновок про
причини і місце виникнення нестачі (надлишків) товарів.
Окремий порядок приймання товарів
передбачений у разі постачання їх у магазини в тарі-обладнанні. Він
регламентується вимогами Інструкції про особливості приймання товарів народного
споживання, які доставляються в тарі-обладнанні.
Деякі товари, надіслані магазину
поштовими посилками, приймають у відділеннях зв'язку відповідно до чинної
Інструкції про приймання товарів від підприємств зв'язку. Порядок приймання
товарів у посилках аналогічний до порядку приймання товарів у тарі. У разі
виявлення розбіжностей по масі і порушень цілісності упаковки у відділеннях
зв'язку її розкривають і складають акт за формою, встановленою Мінзв'язку, за
участі представника відділення зв'язку.
Приймання товарів за якістю полягає в
зіставленні якості товару, що надійшов, та його комплектності, а також тари,
упаковки, маркування з вимогами стандартів, ТУ, договорів з даними супровідних
документів постачальника. Приймання товарів за якістю повинно проводитися з
точним дотриманням вимог стандартів, ТУ, інших обов'язкових для сторін правил,
а також за супровідними документами, які посвідчують якість і комплектність
товарів, — технічного паспорта, сертифіката, специфікації та ін.
Перевірка товарів за якістю може бути
суцільною або вибірковою, а для визначення якості товарів можуть
застосовуватися методи лабораторної або органолептичної оцінки. За
органолептичними показниками (зовнішній вигляд, запах, смак, консистенція)
товари перевіряють попередньо — в місці отримання, а в магазині проводять
остаточне приймання.
У разі якщо угодою роздрібного
торговельного підприємства та постачальника передбачене проведення приймання
товарів за якістю на основі норм зазначених вище Інструкцій, остаточне
приймання товарів за якістю проводиться в такі терміни: а) при місцевому
постачанні товари з обмеженими термінами зберігання повинні бути прийняті за
якістю протягом 24 годин з моменту отримання, а всі інші товари — не пізніше
ніж через 10 днів; б) при іногородній поставці товарів відповідно 24 години та
20 днів з моменту надходження товарів на склад товароодержувача.
Товари у транспортній тарі приймають за
якістю одночасно з розкриттям тари, зразу ж після приймання товарів за
кількістю одиниць у тарному місці. У разі виявлення невідповідності товарів за
якістю, комплектністю, маркуванням вказаним вимогам одержувач зобов'язаний
повідомити відправника (виготівника) про необхідність участі його представника
у двосторонньому прийманні.
Одночасно з перевіркою якості товарів
перевіряють зміст і правильність їх маркування (за даними маркування визначають
виготівника виробу, найменування, сорт товару, дату виготовлення та інші дані,
передбачені стандартами або ТУ; маркування повинне бути нанесене або
безпосередньо на товар (виріб) або на прикріплений на нього ярлик).
Перевірка тари й упаковки передбачає визначення
відповідності її вимогам стандартів або ТУ та здатності забезпечувати
збереження кількості та якості товарів під час перевезення (у договорі поставки
можуть вказуватись номери стандартів і ТУ на тару та/або упаковку, в яких
повинен поставлятись товар).
Терміни прибуття місцевих та іногородніх
представників виготівника (відправника) для участі в прийманні товарів за
якістю та комплектністю аналогічні термінам приймання товарів за кількістю.
Однакові також порядок призначення представника постачальника (відправника) і
характер посвідчення, яке йому видається. Якщо представник постачальника в
установлені терміни не прибув, то перевірка якості товарів здійснюється
експертом Бюро товарних експертиз ТПП.
За підсумками приймання товарів за
якістю та комплектністю з участю осіб, які брали участь у ньому, у день
закінчення приймання складається двосторонній акт, зміст якого регламентується
Інструкцією. В цьому акті мають бути сформульовані висновки про характер
виявлених дефектів у товарах, причини та винуватців їх виникнення. Товари, щодо
якості яких складено такий акт, магазин повинен прийняти на відповідальне
зберігання до отримання рішення постачальника щодо їх дальшого використання.
Акт приймання затверджує керівник підприємства-одержувача не пізніше ніж через 3
днів після складання. Затверджений акт служить підставою для оформлення
претензії до постачальника, порядок подання якої визначений законодавством
України.
Важливою особливістю процесів приймання
товарів за якістю в магазинах є те, що чинним законодавством передбачено право
підприємств роздрібної торгівлі документально оформляти і висувати відповідні
претензії до виробників товарів у зв'язку з виявленням виробничих вад товарів
навіть за межами встановлених термінів приймання за якістю.
Працівники роздрібного торговельного
підприємства мають право документально оформити акт про виявлення виробничих
вад у товарах, якщо вони виявлені під час підготовки товарів до роздрібного
продажу або під час роздрібного продажу протягом 4 місяців після отримання
товарів.
У разі виявлення прихованих вад у
товарах відповідний акт повинен бути оформлений протягом 5 днів після
виявлення, але не пізніше від 4 місяців від дня надходження товарів на склад
підприємства, котре виявило ці недоліки (якщо інші терміни не встановлені договором
сторін). При цьому під прихованими вадами розуміють такі" що не можуть
бути виявлені лід час звичайної для даного товару перевірки і можуть виявитися
в процесі зберігання, підготовки до продажу або використання товарів.
Якщо на товари встановлені гарантійні
терміни експлуатації або зберігання, то акт про приховані вади повинен бути
складений протягом 5 днів, але в межах установленого гарантійного терміну. Якщо
ж гарантійний термін на товари встановлюється з моменту їх роздрібного продажу,
то акт про приховані вади товарів може складатися також у період зберігання
перед продажем незалежно від часу отримання товарів.
Особлива роль процесів приймання товарів
за кількістю та якістю в забезпеченні збереження товарно-матеріальних цінностей
обумовлює необхідність їх якісної організації, зокрема через дотримання певних
рекомендацій та здійснення відповідних організаційно-технічних заходів.
Інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна підприємства і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком.
Згідно із Законом України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-ХІУ від 16 липня 1999 р.
(стаття 10) підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського
обліку та фінансової звітності зобов'язані проводити інвентаризацію активів і
зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх
наявність, стан і оцінка.
Основними завданнями інвентаризації є:
· виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей,
бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на регістраційних,
бюджетних, валютних та поточних рахунках;
· встановлення лишку або нестачі цінностей і їх регулювання та відображення в
обліку;
· виявлення товарно-матеріальних цінностей, які втратили свою первісну
якість, застаріли і не використовуються;
· дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а
також правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей;
· перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів,
нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і
фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших
рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості,
незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів
наступних витрат і платежів.
(Підпункт "д" пункту 7 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 832 ( z0922-10 )
від 05.08.2010) Інвентаризація класифікується:
1) Залежно від повноти охоплення засобів
(коштів):
· повна - інвентаризація, що охоплює всі засоби, кошти і розрахунки
підприємства. Повні інвентаризації - річні;
· часткова - інвентаризація, яка охоплює лише один вид засобів, коштів (матеріальних
цінностей, основних засобів, господарського інвентарю, каси, незавершеного
виробництва тощо). Часткові інвентаризації провадяться для забезпечення
точності звітних даних, посилення заходів по збереженню майна, для попередження
втрат і зміцнення фінансової дисципліни.
2) За організаційною ознакою:
·
планова - проводиться у встановлені
наперед терміни;
·
позапланова - проводиться за вимогами
судово-слідчих органів або за наказом керівника підприємства в разі потреби.
Відповідальність за організацію
проведення інвентаризації, дати їх проведення, перелік майна і зобов'язань, що
підлягають інвентаризації, визначаються підприємством, установою, крім
випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.
Проведення інвентаризації є
обов'язковим:
1) при передачі майна
державного підприємства, установи в оренду, приватизації майна державного
підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством;
2) перед складанням
річної фінансової звітності, крім майна, інвентаризація якого проводилася
раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших
нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз на три роки, а
бібліотечних фондів - один раз на п'ять років;
3) при зміні
матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);
4) при встановленні
фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за рішенням
судово-слідчих органів;
5) у разі пожежі або
стихійного лиха;
6) при передачі
підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація
може не проводитися у випадку передачі підприємств та їх структурних
підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого належать ці
підприємства;
7) у випадку
ліквідації підприємства.
Відповідальність за організацію
інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен
створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти,
кількість і терміни проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення
інвентаризації є обов'язковим.
Установи зобов'язані проводити
інвентаризацію:
1) будівель, споруд та
інших нерухомих об'єктів - не менше одного разу на три роки;
2) музейних цінностей
- відповідно до строків, встановлених Міністерством культури і туризму України;
3) бібліотечних фондів
- один раз на 5 років;
4) інших основних
засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів: у міністерствах, інших
центральних органах виконавчої влади, виконавчих органах місцевих рад - не
менше одного разу на два роки; в інших установах - не менше одного разу на рік.
Крім того, інвентаризація окремих видів
активів проводиться з наступною періодизацією:
· основних засобів - не раніше 1 жовтня;
· капітальних робіт інвентарного характеру і капітальних ремонтів - не менше
одного разу на рік, але не раніше 1 грудня;
· молодняку тварин, тварин на відгодівлі, птиці, кролів, хутрових звірів і
сімей бджіл - не менше одного разу на квартал;
· готових виробів, сировини, пального та інших матеріалів, кормів, фуражу -
не менше одного разу на рік, але не раніше 1 жовтня;
· продуктів харчування і спирту - не менше одного разу на квартал;
· незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва - не
раніше 1 жовтня звітного року, крім того, періодично у терміни, встановлені
відповідними вищими органами;
· грошових коштів, грошових документів, цінностей та бланків суворої
звітності - не менше одного разу на квартал;
· розрахунків платежів до бюджету - не менше одного разу на квартал;
аналогічно з вищою організацією;
· розрахунків із дебіторами та кредиторами - не менше двох разів на рік,
розрахунків у порядку планових платежів і з депонентами - не менше одного разу
на місяць.
Для проведення інвентаризації
створюються інвентаризаційні комісії на основі наказу
керівника підприємства.
Комісії можуть бути постійними - ті, що
проводять поточні інвентаризації протягом року. В їх склад входять керівники
структурних підрозділів, головний бухгалтер, замісник керівника підприємства чи
сам керівник.
Для безпосереднього проведення
інвентаризації в місцях зберігання і виробництва формуються робочі
інвентаризаційні комісії в складі інженера, технолога, механіка, товарознавця,
економіста, бухгалтера та інших робітників, які добре знають об'єкт
інвентаризації, ціни та первинний облік.
Забороняється призначати головою робочої
інвентаризаційної комісії тих самих матеріально-відповідальних осіб та одного і
того ж працівника два роки підряд.
Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (від 17. 06. 2020 № 720-ІХ) та Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, усі торговельні підприємства зобов’язані періодично проводити інвентаризацію в магазинах, на базах і складах.
Інвентаризація — це перевірка фактичної наявності товарів, тари й грошових
коштів на підприємстві та звірення з обліковими даними, тобто для приведення у
відповідність до фактичної наявності товарів і тари.
Для підприємств роздрібної торгівлі встановлені такі терміни проведення
інвентаризації: у магазинах, крім книжкових, та в інших торговельних роздрібних
підприємствах — не менше, ніж двічі на рік; у книжкових магазинах — не менше
одного разу на рік.
Розрізняють такі види інвентаризацій: за обсягом охоплення об’єктів — повна
та часткова; за характером проведення — планові, необхідні й контрольні; за
способом проведення — суцільні й несуцільні.
Повну інвентаризацію проводять за всіма товарами й тарою, що перебувають на
балансі та які можна проінвентаризувати, у тому числі за об’єктами, що прийняті
на відповідальне зберігання.
Часткова інвентаризація охоплює окремі види товарів і тари, які внесені до
підзвіту конкретної матеріально відповідальної особи або бригади.
Планові інвентаризації здійснюють у чітко встановлені терміни відповідно до
затвердженого плану проведення інвентаризацій у магазині.
Необхідну інвентаризацію проводять за ініціативою зовнішніх органів
контролю в процесі проведення ревізії виробничої та фінансово-господарської
діяльності підприємства, аудиторської перевірки, судово-бухгалтерської
експертизи за сигналами про зловживання матеріально відповідальних осіб, у разі
зміни матеріально відповідальних осіб та в інших випадках, час настання яких
неможливо передбачити, а саме: після стихійного лиха; під час сезонних
переоцінок цінностей, товарів; за письмовою заявою будь-кого із членів бригади,
а також у разі корпо-ратизації, приватизації, реорганізації чи ліквідації
підприємства.
Суцільна інвентаризація передбачає перевірку всіх без винятку цінностей, що
внесені до підзвіту тієї чи іншої матеріально відповідальної особи або однієї
бригади. Несуцільна інвентаризація охоплює перевіркою лише деякі цінності в
певної матеріально відповідальної особи. Таку інвентаризацію порівняно легко
організувати в будь-який час без припинення роботи магазину.
Для проведення інвентаризації в магазині або на складі керівник
торговельного підприємства видає наказ про проведення інвентаризації,
відповідно до нього створюють постійну інвентаризаційну комісію, яку
затверджують наказом. У наказі встановлюється строк початку та закінчення
проведення інвентаризації. Якщо інвентаризацію проводять за ініціативою
ревізора, то він формує склад комісії. До складу робочих комісій входять:
представник керівництва підприємства, який призначає інвентаризацію (голова комісії),
спеціалісти (товарознавці, технологи, економісти, бухгалтери). У випадках, коли
інвентаризацію проводять без бригадира, а також після крадіжок і пограбувань до
складу комісії залучають
представника відділу торгівлі, представника сторонньої організації,
уповноваженого від місцевих виконавчих органів.
Інвентаризацію товарів і тари проводить робоча комісія раптово без
попереджень за обов’язкової участі матеріально відповідальних осіб. Вона
виконує свої функції наприкінці робочого дня без припинення роботи роздрібного
торговельного підприємства.
Перед початком інвентаризації комісія опломбовує всі підсобні приміщення та
визначає суму готівки, яка наявна в магазині перед початком інвентаризації.
Матеріально відповідальна особа має скласти останній товарно-грошовий звіт із
залученням усіх первинних документів і визначенням залишків товарів і тари на
початок проведення інвентаризації, який візує голова інвентаризаційної комісії
та передає до бухгалтерії. Матеріально відповідальна особа дає підписку про те,
що всі первинні документи додані до звіту й у складському приміщенні немає
неоприбуткованих цінностей і таких, що були раніше списані.
Після цього комісія розпочинає перевірку фактичної наявності
товарно-матеріальних цінностей на роздрібному торговельному підприємстві.
Інвентаризацію товарів і тари в магазині проводять за місцями їхнього
зберігання. Усі товари в тарі мають бути розпаковані, окрім тих, звільнення
яких від тари призведе до їхнього псування. Однакові товари, розміщені в різних
місцях приміщення в однієї матеріально відповідальної особи, згруповують в
одному місці. Для зручного перелічення штучних товарів їх треба розкласти. Під
час підготовки товарів до інвентаризації потрібно їх перевірити та відкласти
окремо браковані й непридатні товари.
Під час проведення інвентаризації складають інвентаризаційний опис у трьох
примірниках. Один із примірників опису заповнює матеріально відповідальна
особа, два інших під копіювальний папір — член комісії.
Перед «зняттям залишків» бажано тимчасово припинити операції з надходження
та вибуття товарів. Якщо цього неможливо уникнути, ці операції здійснює
комісія, щоб запобігти можливим спробам скоєння зловживань (приховування
залишків або недостач).
Інвентаризацію товарів і тари проводять у порядку їхнього розміщення в
торговому залі або на складі. Заборонено під час її проведення переносити товар
і тару з одного місця на інше.
Перемірювання, переважування і переоблік товарно-матеріальних цінностей
проводить інвентаризаційна комісія в присутності матеріально відповідальної
особи (осіб), яка перевіряє правильність підрахунків.
Товари, які знаходяться в роздрібних торговельних підприємствах
нерозпа-кованими, мають бути розкриті й перевірені за кількістю та якістю. У
жодному разі не можна обмежуватися підрахунком тільки ящиків або бочок без
перевірки вмісту.
На складах і базах за явної недоцільності переобліку тих чи інших
товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в непошкодженій тарі з пломбами
постачальників (у цілих пронумерованих кипах, ящиках, бочках), допускається
внесення в опис цих цінностей за специфікацією або маркуванням, які є на цих
товарах.
Для визначення фактичної наявності товарів у тарі застосовують такі
органолептичні прийоми: перелічення та зважування для контролю маси, що зазна
чена на тарі; для незатарених товарів — зважування та перелічення; для
товарів, що зберігаються насипом і вимірюються на вагу, — вимірювання з
подальшим розрахунком маси; для товарів, що обліковуються в одиницях обсягу
(тканини, пиломатеріали), — вимірювання.
Усі дії щодо визначення фактичної наявності
товарів мають відбуватися за обов’язковою участю всіх членів інвентаризаційної
комісії. Ці записи роблять під час перевірки. Після закінчення записів на
сторінці інвентаризаційного опису обчислюють суми за кожною позицією, а також
кількість порядкових номерів записів, кількість натуральних одиниць. Під час
заповнення описів кожну сторінку звіряють за кількісними та грошовими
показниками. Якщо під час звірки буде виявлено помилки, товари перевіряють
знову.
В інвентаризаційних описах зазначають артикул товару, назву, ґатунок,
кількість, ціну за одиницю і суму. Щодо вагових товарів, то в тарі зазначають
кількість місць, масу брутто й масу нетто.
Якщо під час проведення інвентаризації надійшли товари, то матеріально
відповідальна особа приймає їх у присутності інвентаризаційної комісії. Ці
товари записують до окремого опису «Товари, що надійшли під час
інвентаризації».
Товари, які були продані, оплачені покупцями й підготовлені до
відправлення, але до початку інвентаризації покупцями не вивезені, записують до
опису «Товари, продані до інвентаризації, але не вивезені покупцями».
У кінці інвентаризаційного опису проставляють прописом кількість порядкових
номерів, кількість одиниць товару, фактичну вартість, загальну кількість
одиниць і вартість за даними бухгалтерського обліку.
Усі цінності, зазначені в цьому інвентаризаційному
описі з № ... до № ... , перелічено комісією за моєї присутності та внесено в
опис. У зв’язку з цим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. За
цінності, перелічені в описі, я особисто відповідаю.
Після завершення інвентаризації
інвентаризаційні описи передають до бухгалтерії для перевірки.
Якщо під час перевірки описів виявлені
помилки, то призначають контрольну перевірку якості інвентаризації, яку
проводить постійно діюча інвентаризаційна комісія за участю членів робочої
інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальної особи обов’язково до
відкриття магазину. Під час контрольної перевірки звіряють з описом найбільш
вартісні матеріальні цінності та ті, що мають підвищений попит.
Якщо інвентаризацію проведено без матеріально відповідальних осіб
(бригадира), а також після стихійного лиха, крадіжки чи пограбування, описи
підписує представник місцевого самоуправління, якого в цих випадках вводять до
складу інвентаризаційної комісії.
Для підвищення ефективності інвентаризації проводять контрольну перевірку.
Якщо під час проведення перевірки інвентаризаційних описів не виявлені
розбіжності з даними бухгалтерського обліку, то може бути проведена вибіркова
контрольна перевірка. Якщо є розбіжності, то адміністрація ухвалює рішення про
повторну перевірку.
Виявивши недостачі й залишки, інвентаризаційна комісія отримує письмові
пояснення від працівників, які їх допустили.
Результати інвентаризації затверджує керівник підприємства та приймає
рішення щодо недостачі або залишків.
.png)
