Тема 1. Вступ. Основи професійної етики
Урок 1. Вступ. Основи професійної
етики
Слово «етика»
виникло з давньогрецького «ethos», яке у різні часи мало різні значення.
Спочатку воно означало місцезнаходження, спільне житло, потім - звичай,
темперамент, характер, стиль мислення, а також усталену природу якогось явища.
Пізніше видатний мислитель античності Аристотель (384-322 pp. до н. е.) узявши
за основу значення етосу як характеру, темпераменту, утворив прикметник
«ethicos» - «етичний» для позначення особливої групи людських чеснот -
мудрості, мужності, помірності, справедливості тощо - відрізняючи їх від
доброчинностей розуму. Науку про етичні чесноти (особисті якості), достоїнства
характеру людини Аристотель назвав «ethice» (етика). Так у IV ст. до н. є.
етична наука дістала свою назву яку носить і сьогодні.
За аналогією, у
латинській мові від терміну «mos» («moris») - крій одягу й мода, звичай і
порядок, вдача і характер людини - давньоримський філософ Цицерон (106- 43 pp.
до н. е.) утворив прикметник «moralis» - «моральний», тобто такий, що
стосується характеру, норову, звичаю. Від нього пізніше увійшов у вжиток термін
«moralitas» - «мораль» як наука про людські характери. Ці поняття виникли не у
стихії народної свідомості, а були створені філософами для позначення певної
сфери дослідження.
Спочатку
значення термінів «етика» й «мораль» в основному збігалися. Пізніше, з
розвитком науки і суспільної свідомості, мораль стали розуміти як реальні явища
(звичаї суспільства, усталені норми поведінки, оціночні уявлення про добро,
зло, справедливість тощо). Етику почали розглядати як науку що вивчає мораль.
Хоча у повсякденному слововживанні цієї різниці у значенні не завжди
дотримуються.
Професійна етика
– це сукупність певних обов’язків і норм поведінки, що підтримують моральний
престиж професійних груп в суспільстві.
Завдання
професійної етики – вияв моральних норм
оцінок, суджень і понять, що характеризують людей, представників певної
професії. Етика покликана виховувати, допомагати людям правильно себе поводити
з людьми, спілкуватися в робочому колективі і т. д. Професійна етика покликана
регулювати відносини в сфері виробництва і обслуговування. Кожна професія має
свою специфіку системи цінностей. Основою професійної етики в сфері сервісу –
нетерпимість до нехтування суспільних інтересів. Поняття «професійна етика» може
викликати ряд запитань. По-перше, чим професійна етика відрізняється від етики
як такої? По-друге, в чому необхідність виокремлення з усієї сфери етичного
етики професійної? Чи всяка професія вимагає специфічної професійної етики?
Професійна
мораль не може виступати як така, що протистоїть загальнолюдській моралі – вона
існує поряд із нею. Професійна мораль є невід’ємною часткою моралі
загальнолюдської, існує в її рамках і формується на її основі.
Оскільки мораль
виступає надзвичайно важливим елементом людської діяльності, сама діяльність
людей в усій її різноманітності та специфічності не може не накладати відбиток
і на специфіку морального регулювання. Існують окремі види людської діяльності,
що висувають особливо високі й навіть надвисокі моральні вимоги до працівників.
Це такі види діяльності, які здатні породжувати особливо гострі моральні
проблеми, що в інших видах діяльності виникають лише епізодично. Вони
з’являються там, де вирішуються питання життя і смерті, здоров’я, свободи та
гідності людини, де моральні якості спеціаліста набувають вирішального
значення, де доля одного може величезною мірою залежати від моральної
спроможності іншого.
У цих професіях
на основі загальних принципів моралі виробляються своєрідні кодекси честі,
професійної поведінки. Вони базуються на досвіді попередників, часто
драматичному. Більш того, в деяких професіях навіть сама фахова спроможність
спеціаліста багато в чому залежить від його моральних якостей. Сказане передусім
стосується праці вчителя, лікаря, юриста.
Таким чином,
ідеться про педагогічну, медичну й судову етику. Здебільшого саме в цих сферах
вирішуються питання життя, смерті, здоров’я, свободи та гідності людини, коли
людина може опинитися (особливо у сфері медицини) майже в цілковитій залежності
від знань, умінь, порядності та відповідальності іншої людини. Тому в названих
сферах діяльності виникає суспільний феномен особливої моральної
відповідальності.
Сьогодні все
більше професійних суспільних груп створюють етичні кодекси, задаючи моральні
вимоги, що визначають етичну поведінку тих, хто належить до даної професії. В
етиці показана моральна сторона вчинку, його зміст, в етикеті – естетична
направленість, форма його прояву. Етикет в сучасному його розумінні немислимий
без етики. Етичні уявлення людини можуть виражатися, зокрема, в манерах, мові,
одязі, стилі спілкування і ін..
Етикетом
розглядаються форми привітання, представлення, звертання, правила ведення
ділової розмови, правила поведінки в громадських місцях, а також виконання
вимог, пред’явлених до одягу в різних ситуаціях.
Професія
перукаря передбачає дотримання певних етичних норм при спілкуванні з клієнтами
під час виконання професійних обов’язків і дотримання правил культури
обслуговування.
Етика й етикет у
перукарській справі зобов’язують працівників бути ввічливими й уважними до
будь-якого клієнта, готовими надати послуги, максимально використовуючи
професійні знання, вміння і навички.
Справжній
перукар – особистість, наділена особливими моральними якостями. Для нього
важливою є якість обслуговування, тому основний зміст роботи не може зводитися
тільки до заробітку. Справжнього перукаря характеризують естетичність,
ввічливість, шанобливість, терплячість, здатність до компромісів, позитивне ставлення
до клієнта і своїх обов’язків, самоконтроль, дисциплінованість, охайність.
Перукарська
справа – це бізнес, де є правило: «Від того, як кожний працівник ставиться до
людей, з якими він має справу, залежатиме імідж установи. Думка клієнта або
партнера по бізнесу про окремого працівника може стати думкою про фірму
взагалі». Починаючи спілкування з новими людьми, спостережливий перукар з добре
розвиненою інтуїцією може здогадатися про те, яке враження він справляє на
клієнта.
Переважна
більшість людей після першого знайомства складає образ партнера за його
зовнішнім виглядом. Гарний та охайний одяг перукаря підкреслює повагу до
клієнта. Уявлення перукаря про клієнта і клієнта про перукаря складаються не
лише за зовнішнім виглядом. Важливою ознакою щодо психологічного портрету є
мова жестів, вираз обличчя (міміка), виразність рухів (пантоміміка),
динамічність та експресивність мови (інтонації, ритм, вібрації голосу), які
можуть бути вирішальними щодо уявлень про особистість.
Якщо з’ясовувати
походження професійної етики, то можна простежити зв’язок моральних вимог з
поділом суспільної праці і виникненням професії. Виникнення перших
професійно-етичних кодексів відноситься до періоду ремісничого розподілу праці
в умовах середньовічних цехів у ХІ-ХІІ ст. Саме тоді вперше констатують
наявність в цехових уставах ряду певних моральних вимог по відношенню до
професії, праці, співучасникам праці. Однак, ряд професій, що мають життєво
важливе значення для всіх членів суспільства, виникли в глибокій древності, і
тому, такі професійно-етичні кодекси, як «Клятва Гіппократа», моральні устави
жерців, що виконували доленосні функції, відомі значно раніше. Поява
професійної етики в часі передувала створенню наукових етичних вчень, теорій
про неї. Повсякденний досвід, необхідність в регулюванні взаємовідносин людей
тої чи іншої професії призводили до усвідомлення і оформлення певних вимог
професійної етики.
Професійна етика
зародилась в рамках конкретних видів діяльності, виступивши в якості
нормативного початку в поведінці спеціалістів. Вона створює стандарти
професійної поведінки, які оформлюються у вигляді специфічних документів –
клятв, уставів, кодексів.
Велику роль у
становленні професійної етики відіграє суспільна думка. Відмічається
взаємозв’язок професійної етики і суспільної свідомості. Різні види професійної
етики мають свої традиції, що свідчить про переймання основних етичних норм,
вироблених представниками тої чи іншої професії впродовж століть.
Принципи
професійної етики.
Професійна етика
регулює взаємовідносини людей в діловому суспільстві. В основі лежать певні
норми, вимоги і принципи. Принципи – це абстраговані, суспільні уявлення, які
дозволяють тим, хто на них опирається, правильно формувати свою поведінку, свої
дії в діловій сфері. Принципи дають кожному працівнику в будь-якій організації
концептуальну етичну платформу для рішень, вчинків, дій, взаємодій і т.д.
1. Суть першого
принципу випливає з так званого золотого стандарту: « В рамках службового
положення ніколи не допускати по відношенню до підлеглих, колег, клієнтів таких
вчинків, яких не бажав би бачити по відношенню до себе».
2.
Справедливість в наділенні працівників засобів службової діяльності
(інструменти, матеріали і т. д.).
3. Принцип
вимагає обов’язкового виправлення етичного проступку незалежно від того, коли і
ким він був допущений.
4. Принцип
максимуму прогресу: службова поведінка і вчинки співробітника визнаються
етичними, якщо вони сприяють розвитку організації з моральної точки зору.
5. Принцип
мінімуму прогресу, у відповідності з якими дії працівника чи організації в
цілому етичні, якщо вони хоча б не порушують етичних норм.
6. Етичним
являється терпиме відношення працівників організації до моральних законів,
традицій, що діють в інших організаціях, регіонах, країнах.
7. Рекомендує
розумне поєднання індивідуальної інтерпретації моралі (релятивізму) і етичного
релятивізму з вимогами загальнолюдської етики.
8. Індивідуальна
і колективна думка однаково беруться за основу при розробці і прийнятті рішень
у ділових відношеннях.
9. Не варто
боятися мати власну думку при вирішенні будь-яких службових питань, однак все
це повинно проявлятися в межах розумного.
10. Ніякого
насильства, тобто «натиску» на підлеглих, що виражаються в будьяких формах.
Наприклад, приказній чи командній манері ведення службової розмови.
11. Постійність
дії, виражається в тому, що етичні стандарти можуть бути втіленні в життя в
організації не одночасним наказом, а лише за допомогою безперервних зусиль зі
сторони менеджера, і ряду працівників.
12. При впливі
на колектив, працівника, клієнта потрібно враховувати силу протидії. Справа в
тому, що признаючи цінність і необхідність етичних норм в теорії, багато
працівників, стикаючись з ними практично в повсякденній роботі, по тій чи іншій
причині починають їм протидіяти.
13. Полягає в
доцільності авансування довірою – відчуття відповідальності працівника, до його
компетенції…
14. Рекомендує
прагнути до безконфліктності. Не зважаючи на те, що конфлікт в діловій сфері
може мати не тільки дисфункціональний, а й функціональний наслідок, тим не
менше, конфлікт – сприятливе підгрунття для етичних порушень.
15. Свобода, що
не обмежує свободу іншим. Зазвичай цей принцип, хоча і не в прямій формі,
прописаний в інструкціях.
16. Працівник
повинен не тільки етично поводити себе, а й сприяти такій самій поведінці своїх
колег.
17. Не критикуй
конкурента. Мається на увазі не тільки зовнішній конкурент, а й «внутрішній» –
колега в якому можна бачити свого конкурента. Дані принципи повинні служити
основою для створення кожним працівником будь-якої організації власної етичної
системи. Зміст етичних кодексів фірм бере початок з принципів етики.
Немає коментарів:
Дописати коментар