Основи професійної етики (манікюрник 2-го розряду (ІІ клас) Урок 5

 Тема 3. Сутність та особливості професійної етики працівників сфери побуту

Урок 5. Сутність та особливості професійної етики працівників сфери побуту

Взаємозв’язок етики і етикету.

Об’єктом вивчення етики є мораль. Вона регулює свідомість і поведінку людини у всіх сферах її життя. Мораль приймає участь у формуванні людської особистості. На нормах етики будуються всі без виключення напрямки ділової етики. Дотримання ділової тики являється одним з критеріїв оцінки професіоналізму як окремого працівника, так і організації в цілому. Ділова етика базується на загальних правилах поведінки, що сформовані людьми в процесі сумісної життєдіяльності.

Етикет – це установлені правила поведінки будь де. Це норми взаємовідносин людей різного правового, соціального і інтелектуального статусу. Це частина моральної культури, асоціюється з категорією прекрасного. Етикет ніби з’єднує внутрішній світ людини з його зовнішнім проявом. Етикет регламентує, що допустиме і прийнятне в даному суспільстві чи даній групі людей, а що ні. Він пов’язаний з поняттям ввічливості, культури, інтелігентності. В основі етикету лежить повага до людей. Він виник як придворний церемоніал за часів Людовіка ХІV(1638-1715рр.). На придворних прийомах гостям роздавались картки з описаними правилами поведінки. Від назви «картка» пішло слово «етикет». Зародившись у ХVІІ столітті воно почало передаватись в різні країни без перекладу і коментарів.

Етикет регламентує що прийнятне для даної групи людей, а що ні. На відміну від норм моралі він носить характер неписаної угоди між людьми. Етика оперує моральними категоріями. В чомусь етика і етикет можуть співпадати, наприклад, говорити правду потрібно з точки зору етикету, так і моралі. Але ввічливого звертання вимагає лише етикет. Як етика, так і етикет являють собою різні кодекси правил поведінки. Про них повинна думати ділова людина. Наприклад, чоловік захищає жінку. Він б’ється з ними, називає негарними словами. З точки зору етикету цього робити не можна, але в даному випадку цей вчинок не є неетичним. Тут має місце порушення етикету, але не етики.

Якщо співробітник в розмові з іншим критикує відсутнього – це є порушення етики, а якщо психолог фірми жаліється на працівника (пацієнта) іншому – це порушення етики. Закони етики розглядають проблему ширше і не торкаються таких дрібниць, як образи через те, що хтось не сказав «Дякую» чи «Будь-ласка» чи не відправив колезі привітання і ін.

Кожна проблема, пов’язана з етикетом, починаючи від хвалькуватості до обміну подарунками, повинна вирішуватись в світлі етичних норм, які діють в даній організації, в даному суспільстві.

Наприклад в Японії число 4 являється нещасливим, тому в них не прийнято дарувати набір, що складається з 4-ох предметів, наприклад, сервіз на чотири персони.

Незнання етикету, невпевненість в собі заважають розвитку бесіди в потрібному напрямку, обмежують ініціативу і сковують поведінку людини в будьякій обстановці. Японські фірми витрачають сотні мільйонів доларів на навчання своїх працівників хорошим манерам, правилам і формам спілкування, проводять консультації по цих питаннях. Через невміння своїх працівників правильно одягатися, коректно поводити себе один з одним, з клієнтами, керівниками, невміння грамотно скласти лист, ввічливо і тактовно спілкуватися по телефону, правильно підібрати і розставити персонал, іноді руйнуються кар’єри. За словами Дейла Карнегі «Успіхи тої чи іншої людини в її фінансових справах процентів на 15 залежать від його професійних знань і на 85 – від її вміння спілкуватися з людьми».

Важливо зрозуміти , що для успіху варто правильно орієнтуватися в питаннях етики і хорошого тону, засвоїти специфіку правильної поведінки в певних ситуаціях. Тоді можна буде вирішувати проблеми пов’язані з професійною поведінкою.

Правила поведінки з точки зору етики і етикету.

Поведінка в процесі ділової взаємодії багато в чому залежить від таких особистісних якостей людини, як совість, честь, достоїнство, благородство.

Совість – моральне усвідомлення людиною своїх дій. Совість являється фактором, який застерігає людину від поганих вчинків і сприяє до моральної діяльності. Совість тісно пов’язана з такою моральною категорією, як обов’язок.

Обов’язок – це усвідомлення добросовісного виконання своїх службових і громадських обов’язків, це моральний обов’язок індивіда перед суспільством, колективом, сім’єю, друзями. Завдяки совісті при порушенні обов’язку людина несе відповідальність перед іншими людьми і перед собою.

Честь зобов’язує людину добросовісно виконувати свої службові, громадські, професійні обов’язки, бути правдивою, вимогливою до себе і інших.

Гідність виражається у самоповазі, усвідомленні значимості своєї особистості. Гідність не дозволяє людині принижуватися, лестити, догоджати заради своєї вигоди, терпіти образи зі сторони інших.

Благородство – це здатність людини жертвувати своїми інтересами задля інтересів інших, робити благородні вчинки. Благородство полягає в таємній самопожертві і допомозі, які не вимагають озвучуванню і вдячності. Моральні якості людини: совість, обов’язок, честь , гідність, благородство мають базовий характер, моральні вимоги до спілкування: ввічливість, тактовність, точність, скромність відносяться до етикету.

Ввічливість – це вираження поваги по відношенню до інших людей, їх гідності. Суть ввічливості – доброзичливість. Ввічливість може виявлятися по-різному. Існує декілька відтінків ввічливості: коректність, чемність, люб’язність, делікатність, пунктуальність.

Коректність – дещо підкреслена, офіційна, суха ввічливість, вміння тримати себе в рамках пристойності в будь-яких ситуаціях, в тому числі конфліктних. Проявляти коректність – значить зберігати гідність свою і свого партнера по спілкуванню.

Чемність – ввічливість з пошаною, яка проявляється зазвичай до старших. Повага до батьків входить до будь-якого уставу писаного і не писаного. Зберігаються традиції і звичай поважати старших, любити батьків, поважати жінку.

Люб’язність – ввічливість, в якій явно проявляється прагнення бути приємним і корисним іншій людині.

Делікатність – це ввічливість, що проявляється з особливою м’якістю, тонкістю, проникливістю у відносинах людей, з якими відбувається спілкування.

Одним з елементів ввічливого спілкування є тактовність. Відчуття такту – це перш за все відчуття міри, відчуття межі в спілкуванні, перейшовши які можна образити людину чи поставити її в незручне положення. Тактовна людина не зробить зауваження будь-кому в присутності інших людей і не принизить людську гідність іншого. Тактовна поведінка передбачає і вміння задавати питання.

Пунктуальність – це моральна норма. Порушення її в суспільному житті, діловій сфері призводить до невиконання угод, завдань і т. д. В діловому світі вважають, що не можна покластися на людину, яка спізнюється. Потрібно вміти цінувати свій час, не кидати слова на вітер. «Точність – ввічливість королів і обов’язок всіх добрих людей », – говорив французький король Людовік ХVІІІ.

Скромність являється проявом високої етичної культури. Вона означає стриманість в оцінках, не хизування своїми вчинками, службовим становищем, повага смаків і прихильностей інших людей. Скромна людина ніколи не вважає себе видатною особистістю, розумнішою інших, не вимагає ніяких привілеїв для себе.

Ввічлива людина прагне першою надати люб’язність позбавити іншу людину неприємностей і незручностей. Вона поступиться місцем в транспорті інваліду чи старій людині.

Загальноприйняті моральні вимоги до спілкування, нерозривно пов’язані з визнанням неповторності, цінності кожної особистості, лежать в основі комунікативної культури.