Тема 7. Товари культурно-побутового призначення
Урок 53. Загальні відомості про товари культурно-побутового призначення
Товари культурно-побутового призначення – це доволі численна товарна група, використання виробів якої сприяє проведенню дозвілля та активного відпочинку, вони призначені для задоволення культурних запитів людини.
Випуск культтоварів супроводжується їх постійним удосконаленням, технічним ускладненням, особливо це стосується побутової телевідеоапаратури.
Для виготовлення цих товарів використовують найрізноманітніші матеріали (деревину, метали, тканини, пластичні маси, натуральну та штучну шкіру тощо). Таке розмаїття сировинної бази, вимоги до якості товарів культурнопобутового призначення та відповідності запитам споживачів передбачає застосування різних технологій переробки сировинних матеріалів та новітніх технологій виготовлення кінцевого продукту.
Номенклатура показників якості товарів культурнопобутового призначення відрізняється залежно від товарної групи, підгрупи, виду, різновиду товару. Тому головною вимогою щодо показників якості є відповідність номенклатурі їх споживних властивостей.
Окремо можна виділити групу вимог до товарів культурнопобутового призначення, які забезпечують їх відповідність призначенню задовольняти культурні запити. Це такі споживчі властивості як функціональні, ергономічні, естетичні властивості, а також надійність, безпечність використання та соціальне призначення.
Функціональні властивості визначають відповідність кожного товару його цільовому призначенню.
Ергономічні властивості - це властивості товарів, що здатні забезпечувати зручність у процесі використання. Конструкція товарів повинна відповідати антропометричним, фізіологічним та психофізіологічним можливостям людини. Кожна нова модель за своєю конструкцією, формою, масою повинна бути зручнішою і комфортнішою.
Естетичні властивості характеризують художнє оформлення та зовнішній вигляд виробів. Вони визначаються інформаційною виразністю, цілісністю композиції, раціональністю форми та досконалістю виробничого виконання.
Надійність користування - це властивості товарів, які обумовлюють здатність зберігати основні параметри в межах, які відповідають визначеним умовам споживання. Надійність постійно змінюється внаслідок процесів, які відбуваються при зберіганні та експлуатації. Основними показниками надійності є термін служби і ресурс (гранична можливість експлуатації).
Показники безпеки свідчать про безпечність і нешкідливість використання товару. Наприклад, це надійність електроізоляції приладів, ефективність дії захисних пристроїв, вогнестійкість тощо.
Екологічні показники характеризують рівень шкідливого впливу на навколишнє середовище при використанні продукції. Вони містять вимоги, дотримання яких забезпечує раціональну взаємодію між діяльністю людини і довкіллям.
Класифікація товарів культурно-побутового призначення
Асортимент цієї групи класифікують, в основному, як за призначенням, так і за споживчими комплексами. Так, асортимент за призначенням складають:
Ø радіоелектронні товари;
Ø музичні товари;
Ø папір, картон і вироби з них;
Ø шкільно-письмові та канцелярські товари;
Ø канцелярські технічні засоби;
Ø іграшки та ялинкові прикраси;
Ø фото-кінотовари;
Ø товари для спорту, туризму, полювання та рибної ловлі;
Ø транспортні засоби.
За споживчими комплексами асортимент товарів культурно-побутового призначення групують наступним чином: товари для культурного дозвілля, товари для активного дозвілля, товари для навчання, інформації та творчості.
Урок 54. Побутові радіоелектронні товари. Телевізори.
Радіоелектроніка сьогодні - це телебачення і телемеханіка, радіолокація, радіонавігація, радіоастрономія, звуко- і відеозапис.
Радіоелектронні товари поділяють на дві групи:
Ø елементи радіоелектронної апаратури (комплектуючі вироби);
Ø радіоелектронна апаратура.
Елементи радіоелектронної апаратури – це радіодеталі, напівпровідникові, електровакуумні, мікроелектронні, електроакустичні та інші прилади.
Радіоелектронна апаратура – це:
Ø радіоприймальна,
Ø телеприймальна,
Ø апаратура для запису та відтворення звука та зображення,
Ø комбінована апаратура.
За призначенням радіоелектронна апаратура поділяється на дві основні групи: побутову і спеціальну.
Радіоелектронна апаратура спеціального призначення (військова, для літаків, кораблів тощо) під час експлуатації часто піддається впливу підвищеної вологості, перепаду температур і атмосферного тиску, а також механічним впливам, тому повинна відповідати особливим вимогам.
Побутова радіоелектронна апаратура (ПРЕА) експлуатується при звичайних температурах і вологості.
Побутовий радіоелектронний апарат - це радіоелектронний пристрій, призначений для виконання однієї чи декількох функцій: приймання, записування, підсилення та відтворення радіомовних і телевізійних програм, програм провідного мовлення, відео- і звукових сигналограм, а також спеціальних сигналів (ДСТУ 2371-94).
Побутова радіоелектронна апаратура (ПРЕА) – це сукупність побутових радіоелектронних апаратів (ДСТУ 2371-94).
Побутова радіоелектронна апаратура може бути двох видів:
Ø побутова аудіотехніка;
Ø побутова відеотехніка.
До побутової аудіотехніки відносять радіоприймачі, магнітофони, програвачі, електрофони, програвачі компакт- та міні-диски, комбінована аудіотехніка тощо.
До побутової відеотехніки відносять телевізори, відеомагнітофони та відеоплеєри, відеокамери, комбіновану відеотехніку тощо. Треба зауважити, що асортимент цієї групи товарів змінюється у зв’язку із застосуванням нових технологій ХХІ століття; відеомагнітофони та відеоплеєри, що є у користуванні споживачів, витіснені сучасними набагато досконалішими пристроями.
Залежно від функцій, які вона виконує, побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на такі групи:
Ø для прийому передач радіомовних станцій;
Ø для прийому передач телевізійних станцій;
Ø для відтворення механічного та оптичного запису звуків;
Ø для магнітного запису і відтворення звука та зображення;
Ø комбінована апаратура.
Кожну з цих груп класифікують за функціональними можливостями, кількістю та повнотою виконуваних функцій, типом оформлення та особливостями використання, характером звукового супроводження, видом джерел живлення, видами виробів, моделями, марками.
Радіоприймачі
Радіомовлення – це передача звукових програм для одночасного їх приймання великою кількістю слухачів. Воно виконується за допомогою передаючих радіоцентрів й приймається радіоприймачами або іншою радіоприймальною апаратурою. Радіопередавач є первинною ланкою радіомовлення, що призначена для перетворення звукових частот (голосу диктора, музики та ін.) і наступної їх передачі в ефір (навколишній повітряний простір).
Другою ланкою радіомовлення є радіоприймач, призначений для приймання радіопрограм, що передаються в ефір, і наступного їх перетворення.
Діапазон приймаючих частот характеризує область частот, в межах яких можливо радіоприймання для конкретного виду та моделі радіоприймача.
Діапазон відтворюючих частот характеризує смугу звукових частот, що відтворюються радіоприймальним пристроєм без перекручування. Чім ширше цій діапазон, тим природне звучання пристрою.
Для передачі звукових і мовних повідомлень в системах оповіщення застосовують абонентські гучномовці – це механічні або електроакустичні пристрої, які служать для перетворення електричного сигналу в звукову хвилю. Що поширюється у повітряному середовищі за допомогою рухомої механічної системи – діафрагми. Гучномовці використовуються в системі оповіщення, організації радіотрансляційної мережі та радіовузлів підприємств. Гучномовці поділяють на три типи: настінні, стельові, рупорні.
Комплектуючі вироби
Радіоелектронна апаратура складається з величезної кількості різноманітних деталей, вузлів, блоків та радіопристроїв, об’єднаних в одно ціле – електричну схему. Всі ці вироби складають групу комплектуючих виробів.
За виконуваною функцією комплектуючі вироби поділяють на 2 групи:
Пасивні – вони беруть участь у процесах, пов’язаних з накопиченням та розподілом електроенергії. До них відносяться – конденсатори, резистори та котушки індуктивності.
Активні – використовуються для підсилення та перетворення електричних коливань.
До них відносяться:
Ø напівпровідникові вироби;
Ø електровакуумні прилади;
Ø інтегральні мікросхеми;
Ø мікропроцесори;
Ø електроакустичні прилади;
Ø хімічні джерела струму;
Ø антени.
Антени
Класифікувати антени можна за безліччю критеріїв. Умовно їх можна розділити на зовнішні, супутникові, кімнатні.
Кімнатні призначені для установки безпосередньо в приміщеннях. У зв'язку зі слабкою потужністю прийому сигналу, їх рекомендується використовувати тільки в зоні упевненого прийому трансляції (приблизно 30 кілометрів від телецентру або ретранслятора). Кімнатні антени бувають двох видів: стрижневі, рамкові.
Зовнішні антени поділяють на активні та пасивні. Активні продаються в комплекті з підсилювачем потужності і призначені, для забезпечення прийому в умовах, коли є перешкоди для проходження сигналу. Пасивні прийнятні якщо телевежа знаходиться на лінії прямої видимості і немає перешкод, що ускладнюють прийом трансляції.
Супутникові, інакше звані параболічними. Супутникова антена для телевізора складається з безпосередньо приймального пристрою і ресивера, яким цей сигнал декодується. Так як вона приймає сигнал безпосередньо з супутника, то якість і стійкість телесигналу безпосередньо залежать від розташування антени щодо джерела трансляції (супутника) що необхідно враховувати при її установці. Супутникові антени мають найстійкіший прийом сигналів, якість зображення, а також число прийнятих каналів, яке можна розширити, підключивши платні пакети. Стабільному прийому супутникової антени можуть перешкодити тільки атмосферні опади, такі як сильний дощ або снігопад.
Телевізори
Телевізійна апаратура. З початком ХХІ століття стали масово вироблятися телевізори з рідкокристалічними та плазмовими екранами (панелями), які повністю витіснили до цього часу традиційні кінескопні. Розмір екрану сучасних побутових телевізорів може досягати кількох метрів. Телевізори з дуже великим форматом зображення (призначені для громадських місць) можуть вироблятися і на основі матриці з дискретних світлодіодів, і на основі матриці плазмової панелі. 28 жовтня 2008 року поступила в продаж перша модель комерційного лазерного телевізора.
З 2010 року подальший розвиток телевізійних приймачів здійснюється у напрямку підтримки телебачення високої чіткості (ТВЧ), 3D та лазерного телебачення.
Телевізор (телевізійний приймач) – електронний пристрій для приймання, відображення зображення та звуку, що передаються безпровідними каналами або кабелем ( в т.ч. від магнітофонів та DVD-програвачів).
Характеристики сучасних телевізорів: діагональ екрану, яскравість екрану, чутливість тюнера, можливість працювати у кількох стандартах, кількість звукових каналів (моно, стереоNICAM), кількість програм (каналів) у пам’яті, наявність дистанційного управління, можливість працювати в якості монітору, наявність додаткових цифрових функцій: PIP, телетекст, електронний телегід (EPG), синхронізація часу й дати з цифровим телебаченням, наявність вбудованого декодера цифрового телебачення DVB-(T/C/S), у більшості випадків DVB-(T/T2/C/C2/S/S2), можливість прийому сигналу HDTV, UHDTV, наявність роз’ємів RCA, YPbPr, SCART, DVI, VGA, S-Video, DisplayPort, HDMI, вбудований медіаплеєр, технологія Smart TV, довговічність, надійність, операційна система (відкрита/закрита), (android телевізори і на інших відкритих ОС) дозволяють повноцінно використовувати Інтернет, дивитися онлайн-ТВ, онлайн-кінотеатри і т.д.
Тюнери
ТВ-тюнер — телевізійний приймач (тюнер), призначений для приймання у різних форматах мовлення з показом на моніторі комп’ютера.
Для сумісності з аналоговим телебаченням призначені ТВ-тюнери, здатні приймати сигнали з різними стандартами кольору - PAL, SECAM, NTSC. Чисто аналогові ТВ-тюнери на даний час уже не випускаються, їх замінили гібридні моделі, що приймають як цифрові, так і аналогові сигнали.
Smart TV
Функціонал сучасних телевізорів вже давно не обмежений однією можливістю перегляду фільмів. Розвиток високих технологій сьогодні йде стрімкими темпами, і хвиля нововведень охоплює все нові і нові галузі. Не оминула вона стороною і сферу телевізійних послуг, в результаті чого вже кілька років набирає популярність ще вчорашня новинка - Smart TV. Чим такий "розумний" (адже саме так "smart" перекладається з англійської) телевізор відрізняється від звичайного?
Виробники всіма силами намагаються перетворити його в комп'ютер, подарувавши більше інтерактивних та мультимедійних можливостей користувачеві.
Вибравши такий телевізор, користувач отримує можливість прямого виходу в інтернет для пошуку улюблених фільмів, передач і серіалів. Таким чином, ліквідація залежності від програми телепередач - перший "плюс" у скарбничку переваг Smart TV.
Крім цього, користувач зможе заходити в свій аккаунт у соціальній мережі, читати новини з онлайн-газет і розважати гостей веселими відеороликами з YouTube. Крім того можна налаштувати телевізор таким чином, що він запише кожен епізод, запустити перегляд якого можна буде одним кліком пульта в будь-який зручний час.
З'явиться можливість установки і повноцінного запуску комп'ютерних та консольних ігор, процес проходження яких виявиться більш яскравим і вражаючим завдяки тому, що смарт телевізор має куди більший розмір екрану, ніж монітор комп'ютера.
Таким чином, придбавши один пристрій, можна отримати функціонал цілого ряду гаджетів.
Основні параметри Smart TV, які має кожен телевізор, а саме:
1. Розмір екрану (його діагональ).
2. Формат дисплея.
3. Кути огляду.
4. Частота розгортки.
5. Тип матриці.
6. Наявність роз'ємів (входів і виходів).
Додаткові розширені параметри телевізора з технологією Smart TV:
Ø зручність інтерфейсу;
Ø управління голосом;
Ø пульт ДУ з розширеною клавіатурою;
Ø спосіб підключення до Інтернету, підключення до Інтернету за допомогою Wifi;
Ø програмна "начинка";
Ø "смарт" можливості;
наявність 3D.
Урок 55. Фототовари, кінотовари.
Класифікація та характеристика асортименту
У даний час на ринку фотоапаратів відбуваються процеси, які вже в найближчому майбутньому приведуть до кардинальних змін його структури, плівкові фотоапарати практично повністю витіснені з ринку цифровою фототехнікою.
Сьогодні цифрові фотоапарати виробляють як відомі виробники традиційного фотообладнання, так і комп'ютерні фірми, так що ринок цифрових фотоапаратів буквально заповнений різноманітними пропозиціями. Великою популярністю користуються цифрові фотоапарати від Canon, Casio, Fuji, HP, Kodak, Minolta, Nikon, Olympus, Ricoh, Sanyo, Sony, Toshiba тощо. Майже кожна з цих фірм випускає багату лінійку цифрових фотоапаратів на будь-який смак: від найпростіших аматорських компактних камер до багатомегапіксельних напівпрофесійних і професійних фотоапаратів.
Судячи з усього, вже найближчим часом зникнуть і прості дешеві фотоапарати – їх витіснять з ринку смартфони та планшети з вбудованими камерами. Компанії Nikon та Samsung представили перші серійні моделі так званих смарткамер - гібридів смартфона і компактного фотоапарата, що працюють на ОС Android, і планують оснащувати всі фотоапарати вбудованими засобами бездротового зв'язку і функціями, що забезпечують можливість передачі медіафайлів на інші пристрої і завантаження медіаконтенту в Інтернет.
До фото-, кінотоварів відносяться: фотоапарати і кінокамери, світлочутливі матеріали, речовини для їх хімікофотографічного оброблення, проекційна апаратура.
Принцип роботи фотоапарату полягає у створенні дійсного зображення на світлочутливій поверхні (фотоплівці, фотопластинці, матриці). У плівковому фотоапараті запам’ятовування зображення відбувається на фотоматеріалі (фотоплівці, фотопластинці) — утворюється приховане зображення, фотоматеріал після зйомки проходить хімічну та фізичну обробку (проявку).
У цифровому фотоапараті зображення сприймається електронним датчиком – матрицею, отриманий з матриці сигнал оцифровується, запам’ятовується та зберігається на якомунебудь носії, зазвичай знімному (у сучасних фотоапаратах використовується в основному флеш-пам'ять). Обсяг флеш-карт варіюється від 512 МБ до 64 ГБ, але постійно з'являються флешкарти з усе більшим об'ємом і тому 64 ГБ не є лімітом.
Фотоапарати можна класифікувати за найрізноманітнішими ознаками:
Ø за типом використовуваного світлочутливого матеріалу і технології отримання фотознімку;
Ø за способом фокусування; по ширині використовуваної фотоплівки; за форматом кадру;
Ø за способом установки експозиційних параметрів;
Ø за рівнем споживчих властивостей;
Ø по конструкції об'єктиву;
Ø за способом вимірювання яскравості об'єкта та іншими ознаками.
За призначенням фотоапарати поділяться на загального та спеціального призначення. Фотоапарати загального призначення можуть бути аматорські та професійні. Як правило, професійні фотоапарати мають ширший діапазон настроювань, передбачають використання широкого набору об’єктивів та аксесуарів.
У наукових та технічних цілях застосовуються спеціальні фотоапарати, які забезпечують вирішення особливих задач (фотоапарати для аерофотозйомки, космічних зйомок, високошвидкісні камери, зйомки через спеціальні оптичні системи (мікроскопи, ендоскопи), фотоапарати для зйомки за межами видимого спектра та ін.
До спеціальних плівкових фотоапаратів відносяться панорамні і стереоскопічні фотоапарати. Стереоскопічні фотоапарати знімають одночасно два кадри на два об’єктива, при розгляданні таких парних знімків через стереоскоп можна побачити об’ємне зображення.
Сучасна відеозаписувальна апаратура має функції отримання статичних знімків, а значна частина пристроїв, званих цифровими фотокамерами, має функцію здійснення запису відеозображення та звуку і виводити відеосигнал у телевізійному форматі. Тому межа між відеоі фотообладнанням в цифрову добу досить умовна і визначається швидше тим, які завдання ставить оператор, ніж тим, яка функціональна «начинка» камери. До аматорських фотоапаратів, відеотехніки можна віднести також фотоапарати та відеокамери, вбудовані у сучасні ґаджети (мобільні телефони, смартфони, планшети і т.д.)
Кіноапарати — прилади для одержання на кіноплівці низки послідовних зображень об’єктів зйомки. Кіноапарати поділяють за шириною кіноплівки (однодоріжкові та дводоріжкові), за мірою автоматизації (автоматичні та неавтоматичні).
Кінопроектори — апарати для перегляду фільмів на екрані.
За своїм призначенням проектори можна розділити на три типи. Це моделі, призначені для використання з комп'ютером, власне відеопроектори і універсальні проектори, що позиціонуються, як придатні для того й іншого.
Аналогові проектори не розглядаються - у продажу нових моделей практично немає.
Головна відмінність комп'ютерного від відеопроектора – у форматі (числі мікродзеркал DLP-чіпа, формат LCD /LCoS матриці тощо). Якщо в описі проектора вказано формат 800 х 600 – можна з великою часткою ймовірності припустити, що проектор комп'ютерний і призначений для роботи, в першу чергу, з відеокартами.
Або, якщо в описі присутні позначення 720p, 1080i, 1080p, – то проектор, швидше за все, розроблявся для домашніх кінотеатрів. Втім, ділення це вельми умовне. Варто оцінити характеристики комплексно.
Грає роль наявність відповідних комп'ютерних входів (наприклад, VGA), відеовходів (HDMI, компонентний) тощо. Якщо більшість моделей зараз оснащені тими й іншими, то окремі варіанти «класичних» комп'ютерних або відеопроекторів мають лише відповідно комп'ютерні або відеовходи.
Світлочутливі матеріали. Фото- та кіноприладдя
Світлочутливі матеріали — це фотографічні матеріали, що застосовуються для одержання зображень.
Світлочутливі матеріали повинні бути загорнуті в папір, упаковані в пакети та коробки, мати чітке маркування. Продаж світлочутливих матеріалів, термін придатності яких вичерпано, не дозволяється.
Маркування передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву, клас, модель виробу, колір корпусу, попереджувальні знаки, дату випуску, найменування нормативного документу, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар. При прийманні перевіряється наявність інструкції з експлуатації, паспорту, гарантійного талону.
МАРКУВАННЯ ФОТОАПАРАТІВ, ПАКУВАННЯ, УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ, ГАРАНТІЙНІ ТЕРМІНИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
Маркування
На кожному фотоапараті і об'єктиві вказують їх найменування, марку заводу-виготовлювача, порядковий номер камери і об'єктиву. Кожний виріб повинен мати паспорт, інструкцію з експлуатації. У паспорті зазначається тип, найменування, марка товару; товарний знак підприємствавиробника; номер стандарту на даний товар; дата виготовлення. Інструкція з експлуатації повинна містити всю необхідну інформацію про установку апаратури, її використання, догляд, безпечну експлуатацію.
Пакування
Фотоапарат у футлярі з приладдям пакується в картонну коробку з вкладишами із спіненого полістиролу, який виконує функцію амортизатора. Індивідуальне упакування повинно оберігати товар від атмосферних опадів і механічних пошкоджень при транспортуванні. Коробку ззовні опломбовують. У коробку вкладають пакувальний лист з підписом особи, яка здійснювала пакування, і датою упаковки.
На упаковці наносять встановлені стандартами маніпуляційні попереджувальні знаки з написами:
Ø «Верх»;
Ø «Обережно – не кантувати!»;
Ø «Обережно – прилади!»;
Ø «Захищати від вологи!»;
Ø «Скло» та інші.
Зберігання
Розпаковані фотоапарати слід зберігати в індивідуальної упаковці в сухому опалювальному приміщенні на полицях та стелажах при температурі від 5 - 45° С і відносній вологості повітря не вище 65%.
Гарантійний період на фотоапарат обчислюється з моменту продажу виробу покупцеві. Дата продажу, а також відомості придбану модель, повинні бути своєчасно та чітко занесені продавцем у гарантійну картку (гарантійний талон). Протягом гарантійного періоду виріб підлягає безкоштовному ремонту в одному з сервісних центрів, перелік яких повинен бути вказаний в інструкції з користування. Гарантія діє в тому випадку, коли в товарі з'явились недоліки, пов'язані з використанням неякісних матеріалів або через неякісне збирання.
Правила експлуатації цифрових фотоапаратів
Фотоапарат - прилад високої точності, який суміщає в собі елементи цифрової електроніки, точної механіки і складної оптики.
Якщо дотримуватись інструкції з експлуатації, що додається до фотоапарата, оберігати його від механічних пошкоджень і забруднень, він може прослужити багато років без ремонту.
Зберігати фотоапарат слід в жорсткому чохлі, який захистить його як від пилу і бруду, так і від механічних впливів.
Пил і піщинки, що проникають у фотокамеру, викликають передчасний знос від тертя поверхонь zoom механізму об'єктиву. Найдрібніші піщинки, що потрапляють на зуби шестерень затвора і діафрагми, редукторів фокусування і масштабування, часто приводять до заклинювання об'єктиву, і нерідко виводять фотоапарат з ладу.
Фотоапарат не можна зберігати в сирому приміщенні, оскільки волога викликає корозію металевих частин, приводить до псування оптики і покриття оптичних лінз об'єктиву.
Не рекомендується користуватися фотоапаратом в негоду. Якщо краплі вологи випадково потрапили на фотоапарат, потрібно відразу ж після закінчення зйомки стерти їх.
Взимку, коли фотоапарат вносять з вулиці в тепле приміщення, на його поверхні конденсується волога, тому не слід відкривати чохол і виймати фотокамеру до тих пір, поки він не прогріється до кімнатної температури.
Якщо фотоапарат потрапив у воду, особливо в морську, необхідно негайно вийняти акумулятори (знеструмити апарат) і просушити. Після цього слід звернутися в спеціалізовану майстерню з ремонту фотоапаратів для промивки плат і вузлів фотокамери спеціальними антикорозійними розчинами.
Виймаючи фотоапарат з чохла або сумки, бажано не торкатися пальцями поверхонь лінз об'єктиву і видошукача.
Вставляти карту пам'яті слід з особливою акуратністю і правильним боком. Не бажано вставляти карту пам'яті з важливими фотознімками в цифрові пристрої типу КПК. Деякі моделі КПК, смартфонів і комунікаторів можуть відформатувати карту "під себе", що призведе до втрати фотографій і необхідності відновлення даних за допомогою спеціальних програм і сервісів.
Для живлення фотоапаратів необхідно використовувати тільки штатні акумулятори – стандартні акумулятори типів AA (пальчики) або AAA (тонкі пальчики). Краще уникати застосування дешевих батарей. Вони мають маленьку енергоємність, якої вистачає лише на декілька знімків. Крім того, якість герметичності корпусу невисока, а електроліт, що витік, з таких батарей достатньо агресивний і може привести до безповоротної втрати апарату.
Необхідно використовувати тільки штатні зарядні пристрої (ЗП), уникати використання зарядних пристроїв типу quick charge (швидка зарядка), оскільки вони заряджають акумулятори нестандартним струмом, що значно скорочує їх термін служби.
Якщо фотоапаратом не планують користуватися певний час, то акумулятори необхідно вийняти.
Урок 56. Музичні товари.
Класифікація музичних інструментів
Музичні інструменти класифікують: за конструкцією, видом джерела звуку, способом вилучення звуків, діапазоном і тембровим забарвленням і т. ін. За видом джерела звуку їх поділяють на 5 основних груп: струнні, язичкові, духові, ударні, електромузичні. Усередині груп виділяються підгрупи за способом видобування звуку.
Струнні: джерело звуку - натягнута струна. До них відносяться щіткові: балалайка (3-х, 4-х, 6-струнні; прима, секунда, альт, бас, контрабас); гітара (6-ти, 7-ми, 12-струнні); мандоліни (овальні, напівовальні, плоскі); домри (пікколо, прима, альт, тенор, бас та ін.) З домр і балалайок складають оркестри народних інструментів.
Смичкові інструменти - звук видобувається від тертя смичка і струни. Усі смичкові інструменти мають по 4 струни і своєрідну форму корпуса. До них відносяться: скрипка, альт, віолончель, контрабас.
Ударно-клавішні - звук видобувається коливаннями струн, спричиненим ударом пальців музиканта по клавішах механізму. До них відносяться: рояль і піаніно. Завдяки багатству звуків від голосних (югіе - сильно) до тихих (ріапо -тихо) рояль і піаніно одержали загальну назву фортепіано.
Язичкові інструменти - звук утворюється від коливань пружних сталевих язичків під дією потоку повітря, що нагнітається міхом. До них відносяться: гармонії, баяни, акордеони.
Духові музичні інструменти - джерелом звучання в них є стовп повітря, що коливається в каналі інструмента. Духові інструменти залежно від способу видобування звуку і конструктивних особливостей поділяють на амбушюрні: корнет, труба, альт, тенор, баритон, бас, валторна і цуг-тромбон; лінгвальні (язичкові): кларнет, саксофон, гобой, англійський ріжок, фагот; лабіальні - джерелом звуку в них є струмінь повітря, що продувається під кутом до бічного отвору - лабиуму: флейти.
Ударні музичні інструменти - перетинчасті: барабани, бубни, литаври; пластинчасті: металофони, ксилофони; самозвучні: оркестрові тарілки, трикутники, кастаньєти та ін.
Електромузичні інструменти - звук у них утворюється за участю електронних чи електроакустичних приладів. Вони представлені трьома групами: електронні, адаптерні та електропневматичні.
Маркування та правила зберігання музичних товарів
Маркування: найменування і товарний знак (марка), найменування виробу, артикул або інше умовне позначення, номер стандарту, дату випуску. До кожного інструменту додається паспорт, де вказуються всі дані, включені в маркіровку, а також умови зберігання, штамп перевірки якості, адреси гарантійних майстерень і незаповнений (чистий) гарантійний талон.
При упакуванні кожен музичний інструмент спочатку завертають в папір або поліетиленовий пакет, а потім укладають в чохол або футляр. Інструменти не повинні вільно переміщатися у футлярі.
Зберігати музичні інструменти необхідно в сухому, опалювальному вентильованому, закритому приміщенні з температурою повітря +10...+25 градусів, при відносній вологості повітря 50-60%.
Інструменти повинні бути захищені від протягів, шкідливої пари, дії прямих сонячних променів. Не допускається зберігання поряд з хімічно активними речовинами і укладання навалом. Зберігають інструменти на стелажах, полицях в нерозпакованому вигляді, підвішеними або в штабелях на відстані не менше 1,5м від опалювальних і нагрівальних приладів.
Немає коментарів:
Дописати коментар